«Твори добро» - і зло тебе обходитиме десятою дорогою! В українському фольклорі існує безліч парафраз на цю тему, як ніколи актуальну нині, коли з 2014-го російська сарана у вигляді «зєльоних чєлавечькав» несе зло на нашу квітучу землю. У Метанівці – невеликому селі, яке загубилось у подільських степах далеко від асфальтованих доріг та інших атрибутів сучасної цивілізації, хоча і називають себе «глухим селом» та тишком-нишком «пруть свого плуга», мужньо та іноді непомітно боронять на передовій Україну (за наявною інформацією 52 метанівчани стали на захист країни вже після повномасштабного «нашестя сарани»), доволі масштабно «донатять» на наші Сили оборони (про одного такого «донатора» якось розповім окремо, бо він того заслуговує), вчаться у школі, народжують дітей, щоби ті йшли до школи, та… «творять добро».

 

Це не я придумав, а таку цікаву акцію вже не вперше «придумляють» (це слово з лексікону моєї покійної мами – українки з Донбасу, такий там у нас український суржик) у громадському об'єднанні «Ми – Вінничани», одним з очільників якого є відомий на Вінниччині політик та громадський діяч Валерій Коровій. «Ми – Вінничани» започаткували грантову програму для представників територіальних громад та громадський організацій або будь-яких об'єднань громадян у цих громадах саме під таким гаслом – «Твори добро!» Але це «добро» спершу має бути спершу кимось «придуманим», ретельно «продуманим» та виставленим на спеціальний конкурс, який проводять «Ми – Вінничани». Виграв конкурс, а переможців там багато від слова «дуже», - втілюй «задумане» у життя.

 

Ось і громадська організація «Наша Метанівка», розуміючи, що сучасним метанівчанам у спадок дістався справжній скарб у вигляді «Метанівського Млина», «придумали» програму по розвитку цієї локації до рівня такого собі сканцена (не лякайтесь, це не російське слово, а прийшло воно з цивілізованої Європи, яка жде-не дождеться нас у свою величезну сім'ю). Придумали програму, продумали алгоритм її реалізації та вже вкотре подались на конкурс, щоби «Створити добро» у конкретному маленькому куточку України, з яким не соромно буде завітати до європейської сім'ї (не в лаптях же та з балалайками нам туди прямувати). Досвідчене й кваліфіковане журі конкурсу «Твори добро!» у числі інших шести переможців конкурсу у Гайсинському районі Вінниччини визнало й проєкт розбудови «Метанівського Млигу» від «Нашої Метанівки». Власне, «Наша Метанівка» - це лише організаційна форма для активних метанівчан і не можна цю ініціативу приписувати лише громадській організації. Це – проєкт усіх метанівчан. Я б навіть сказав, що це – проєкт всіх тих, хто активно долучається до тисячної фейсбук-сторінки «Наша Метанівка». Це – проєкт навіть тих метанівчан, які і не знають про названу ініціативу… Ба, навіть проти неї! Навіть місцевий староста, хоч і жодним словом не обмовився про справжній культурно-історичний феномен на «ввєррєннай єму тєріторії» на інформаційних ресурсах теперішньої влади Соболівської сільської територіальної громади, а теж вимушений долучатися до діла… Хоча б своєю присутністю на заходах.

 

Власне, «Метанівський Млин» вже існує і там навіть створений народний однойменний музей (про ідейного натхненника цього діла – Івана Тищенка - ми вже писали не раз), поступово облаштовується територія. Метанівчани обзавелися вже другим «Метанівським Журавлем», навіть гармату поставили з козаком на чолі, щоб «руській мір» у будь-яких кольорах обличчя та віри знав, що «чорторийська шаблюка» вже плаче по їхнім немитим шиям і у свої кішлаки та аули вони повернуться не верхи на унітазі, а з біркою «200» на поліетіленовому пакеті. Таке воно наше «добро» для тих, хто до нас з «ядерним ятаганом» насмілився.

Що стосується ось саме «тут і тепер», то метанівчани повним ходом освоюють (як же не люблю ці канцеляризми ще з першого класу, коли вчителька посилала мене у шкільну канцелярію по ящик з чорнильницями) благодійні кошти від «Ми – Вінничани!»

 

Про те, що з цього проєкту вийде, говорити ще рано. Це, знаєте, як художник малює картину і йому не вистачає кілька заключних штрихів, щоби робота і стала власне шедевром. Трішечки почекаємо. Метанівські «творці добра» планували показати результати своєї натхненної праці десь у ці дні, та не все складається ідеально і процес, хоч і знаходиться на фінішній прямій, потребує ще цю «стометрівку» таки добігти.

Поки що хочеться від себе зробити такий собі інформаційний спойлер (не бійтеся й цього слова, воно теж не з «руського міру») щодо «Метанівського Млину» (філологиня місцевої школи-філії поправить мене «якщо що», можливо, таки «Метанівського Млина»). Однією з майбутніх «фішок» «Метанівського Млину» має бути величенька (не скажу величезна, бо в інформаційному просторі України є інформація про більш масштабні її варіянти) «Мапа України», яка зручно розташувалася на одному зі схилів локації, який напроти самого «млина». Її далеко буде видно. Навіть з БПЛА, які, не дай Боже, завітають у навколишній простір.

Ця мапа ще не доведена до кінця, але місцеві школярі, що завітали до «Метанівського Млина» на урок (та тут можна проводити уроки з будь-якого предмету, включаючи фізкультуру, а яке малювання тут має бути!!!...) вже сфотографувалися на фоні мапи - полетіли світами ці «фотки» на гаджети родичів та знайомих – ось яка вона, нинішня Метанівка – частинка України!

 

…Написав все це та подумав, що якось так «не по-людські», «не по-метанівські»… А що напишуть майбутні історики у другому томі книги «Наша Метанівка»? Чому ж жодного імені «творців добра», крім Івана Івановича та Валерія Вікторовича не згадав?

 

Та ми ж з вами не останній раз зустрічаємося, хоча у свої-то 65 й не хочеться далеченько «заглядати». У «Метанівському Млину» та навколо нього ще буде багато подій, фактів та людей! Що для історії 204 роки? Все тільки розпочинається. А для тих, хто ще не долучився до цієї «історії» (розумійте це слово як хочете) – ніколи не пізно «Творити добро»!

 

Олександр Мазан, спеціально для найпопулярнішого інформ-ресурсу «Наша Метанівка», 9 жовтня 2024 року