«Наша Метанівка» продовжує знайомити своїх читачів з віршами майбутньої збірки метанівського поета Бориса Лещенка «А як Метанівку видно!...», яка готується до публікації в рамках грантової програми від Громадського об'єднання «Ми – Вінничани». Сьогодні вашій увазі – зовні простенький, але душевний вірш Бориса Олексійовича «Не можна заглянути наперед…»
«НЕ МОЖНА ЗАГЛЯНУТИ НАПЕРЕД…»
Не можна заглянути наперед,
І не вгадаєш, що там завтра буде,
Що принесе він – чи добро, чи вред?
Той день наступний, що прибуде.
А він настане… Може не для всіх.
Так бУло й буде споконвіку.
У когось – горе, а у когось – сміх,
Хтось живе довго, а комусь – немає ліку.
Життя в одних – легке, в других – складне.
А день пройшов, його вже не повернеш.
Буває, «як по маслу», а буває - «довбане»…
Так сильно, що на собі «коси рвеш».
Життя проходить: ночі, дні, секунди…
Ніхто на них уваги не звертає.
Годинник крутить: хвилини, тижні, місяці…
Неначе долю нашу обертає.
Життя «спішить», годинник поспішає невгамовно
Біжить без упину доріжкою у ціль
Свою, погану чи красиву, безумовно…
Хай принесе нам щастя, радість…
Лиш не біль!
19 травня 2024 року
Олександр Мазан, 7 жовтня 2024 року
