БОРИСОВ, ШИМЧУК, БАЛЬЗАК, «ЖОРЖ»…
У попередньому матеріалі під назвою «Микола Шимчук – художник чи філософ?» ми означили народного художника України Миколу Шимчука, як особистість, не просто причетну до формування простого хлопця з Донбасу Івана Борисова як митця, а як близького товариша й однодумця Борисова, «однокурсника» по тодішньому «Львівському державному інституту прикладного та декоративного мистецтва» (1968-1973). Сьогодні Микола Олегович – професор кафедри монументального живопису «Львівської національної академії мистецтв», видатний художник. Івана Сергійовича вже немає, але їхні світи колись перетнулись так міцно, що, як мені здається, уся подальша творчість цих майстрів, якими б не були різними умови цієї творчості, мала спільний знаменник, так звану «школу», що їх об'єднувала, і, врешті-решт, роботи цих майстрів мають багато спільного. Коли вчергове передивляєшся твори Шимчука і Борисова, то ловиш себе на думці, що менш за все вони асоціюються з тією сумнозвісною епохою «соціалістічеського реалізму», в яку вони творили значну частину свого життя.
Готуючись до зустрічі з Миколою Шимчуком, ми розуміли, що нас чекає великий майстер, людина європейської ментальності, сформованої, як не дивно, у часи «розквіту» радянсько-російського соціалізму в Україні. Нас брав сумнів – а чи взагалі Микола Олегович пам'ятає свого однокурсника з Краматорська – Івана Борисова?
Коли Микола Шимчук призначив нам зустріч у найкрутішому й найстарішому готелі Львова (1793) – легендарному «Жоржі», то ми розгубились… Але робити нічого… Микола Олегович зустрів нас у ресторані «Жорж». Як кажуть, саме за цим столиком насолоджувався найсмачнішою у світі львівською каву Оноре де Бальзак на шляху до кохання всього свого життя – Евеліни Ганської (нинішня Житомирщина)… Чомусь подумалось, яке б було щастя для них, коли разом з нами у «Жорж» зайшов би Іван Борисов… Та… він уже в інших світах, залишивши нам світи своєї творчості…
Ось так, у шикарному «Жоржі», з майже фізичним відчуттям присутності Бальзака десь за сусіднім столиком ми спілкувалися з МАЙСТРОМ про МАЙСТРА…
Але про це – у наступному тексті.
Олександр Мазан, 2 березня 2025 року (на фото - Іван Борисов та робота Миколи Шимчука із серії "Двоє")
