АНАТОЛІЙ ОФАТ ТА ЙОГО «РІЗНИЦЯ»
Не вірте тим журналістам, які стверджують, що їм «до лампочки», хто їх читає, скільки читачів їм «лайкають» та які відгуки про написане публікують. Я – один з них. І хоча говорю, що мені байдуже, як відгукуються читачі й глядачі, але крайцем ока таки підглядаю…іноді!... що там пишуть про те, про що я понаписував та наговорив.
А коли буквально вчора наш директор повідомив мені, що на публікацію «Перший ліберо України Сергій Кисіль відсвяткував 50-річчя» на моїй фейсбук-сторінці «Олександр Мазан» першим своїм авторитетним «лайком» відгукнувся сам Анатолій Офат, то я навіть не повірив своїм очам: де я, а де – Анатолій Іванович! Тим не менше, «вподобайка» таки стоїть. І я маю вам сказати, що це – найвища оцінка моєї скромної роботи.
Давно чув та читав про заслуженого тренера України Анатолія Івановича Офата, особисто не знайомий з цією «глибою» тренерського цеху дитячо-юнацького волейболу України, бо де я, а де – Анатолій Іванович! Та він відомий не тільки своїми вихованцями, бо не один рік очолював суперліговий «Фаворит» Лубни, який майже на сто відсотків був сформований з його вихованців – вихованців «Полтавської СДЮСШОР №2», де Анатолій Іванович пропрацював… не повірите – 53 роки!!!
Ця поважна цифра не є номінацією у «Книзі рекордів волейболу України» (а чому ще немає такої сьогодні – у рік 100-літнього його ювілею!?), бо той же мій знайомий Володимир Чекурда з Крижополя на Вінниччині 54 роки (!!!) працював не тільки дитячим волейбольним тренером, а й очолював «Крижопільську ДЮСШ» (другий турнір на його честь ми вже плануємо).
А ось що точно має бути «номінованим» на рекорд, так це така цифра – 44 роки! Це різниця… Мої молодесенькі колеги полюбляють говорити про тих спортсменів з ігрових видів спорту, які, як вони кажуть, «уміють робити різницю», тобто створювати перевагу, добувати перемогу для своєї команди. Анатолій Іванович своєю працею вже давно «створив різницю». Колись він як тренер виграв «Чемпіонат України» серед юнаків 1963 року народження! Важко повірити, але тим хлопчакам сьогодні – по 63 роки! А крайню (впевнений – не останню) свою тренерську перемогу на національній юнацькій першості ТРЕНЕР Офат здобув з «пацанятами» 2007 року народження – онуками тих дідів – «першопроходців» Анатолія Офата! А усього різні команди Анатолія Івановича під назвою «Полтавська СДЮСШОР №2» Полтава вигравали «Чемпіонат України»… тьфу-тьфу-тьфу… 13 разів!!! За 44 роки!!!
Книжки б писати про таких людей, фільми знімати… Буду проситися у директора, щоби відпустив мене у відрядження, може щось і створимо про ЛЮДИНУ, одну з тих, на яких вже 100 років!!!! тримається український волейбол?!
Олександр Мазан, 2 жовтня 2025 рокуm
