50 РОКІВ ТОМУ. ПРОТИСТОЯННЯ РОСІЯ-УКРАЇНА У ЖІНОЧОМУ ВОЛЕЙБОЛІ (частина 2)

 

 

У 1975 році – 50 років тому – «Чемпіонат СРСР-1975» серед жіночих команд був унікально коротким та стислим. Він стартував 11 січня 1975 року, а фінішував – у кінці березня 1975 року. При цьому, у «Вищій лізі» стартувало одразу 12 команд, які за цей час примудрилися зіграти по 25 матчів (!!!) за 5 турів у п'яти різних містах тодішнього союзу. Україна у «вишці» була представлена трьома командами, втративши одне представництво у порівнянні з 1974-м: «Іскра» Луганськ, «МедІн» Одеса та «Буревісник» Київ. Традиційно, всі очікували протистояння Росії (6 команд) та України.

 

На «Першому етапі» «Чемпіонату СРСР-1975» усі 12 команд «Вищої ліги» проводили одноколовий турнір, де кожна команда проводила по одному матчу проти всіх своїх суперниць. Причому, «Федерація волейболу СРСР», як організатор чемпіонату, вирішила надати перевагу російським командам і всі матчі «Першого етапу» призначила виключно в росії (!!!) Мало того, що три українські команди, а також «Нефтчі» Баку (Азербайджан), «Аврора» Рига (Латвія) та ТТУ Мінськ (білорусь) вимушені не просто грати усі 11 своїх матчів на майданчиках російських суперниць, а нести великі фінансові затрати, пов'язані з виїздами.

 

Наприклад, 11 січня 1975 року один з двох групових турнірів стартував у Санкт-Петербурзі (тодішній Ленінград), куди організатори «заперли» одеський «МедІн», а у далекий азійський Єкатеринбург (тоді Свердловськ) помандрували черес весь союз київський «Буревісник» та луганська «Іскра», яку росіяни особливо боялись, бо Володимир Васильович Шевченко – тодішній керівник Луганщини – сформував команду, яка вже вигравала не тільки медалі союзних чемпіонатів, а й європейський Кубок володарів кубків-1973, що раніше підкорялось лише іншому українському клубові – «Буревіснику» Одеса. Побоювались вони й киянок, у складі яких тоді дебютували чемпіонки Спартакіади школярів України-1974 – Лариса Дуніна (Іванова) з Калинівки на Вінниччині та Віра Воронкова (Булаєнко) з Вінниці.

 

Отже, у Санкт-Петербурзі зібрались такі команди (за абеткою):

- «Аврора» Рига (Латвія)

- «Буревісник» Санкт-Петербург (росія)

- «МедІн» Одеса (Україна)

- «Нефтчі» Баку (Азербайджан)

- «Спартак» Санкт-Петербург (росія)

- ЦСКА Москва (росія).

 

Навіть у таких, здавалось би, відносно рівних умовах, російські організатори і тут підклали маленьку свиню неросійським командам. Вони поставили стартовим матчем 11 січня 1975 року – «МедІн» Одеса – «Нефтчі» Баку. Тобто, російські команди-суперниці, зокрема, чемпіонки СРСР-1974 – московські «воячки» -  мали можливість переглянути гру своїх суперниць, які підійшли до чемпіонату зі змінами у складі та в тактичній побудові своєї гри. Відзначимо, що одеський «МедІн» відкривав чемпіонат і став першою командою, яка отримала перемогу у «Чемпіонаті СРСР-1975»:

 

«Чемпіонат СРСР-1975. Жінки». «Перший етап». «Тур 1»

Санкт-Петербург (тоді – Ленінград)

 

11 січня 1975 року. «Зимовий стадіон»

- «МедІн» Одеса – «Нефтчі» Баку - 3:0 (16:14, 15:12, 16:14)

- «Буревісник» Санкт-Петербург – «Аврора» Рига - 3:2 (15:13, 15:7, 7:15, 2:15, 15:11).

 

Як бачимо, хоча одеситки й виграли 3:0, але азербайджанки билися на рівних у кожній партії. Але команда Юрія Курильського у непристосованому для волейболу легкоатлетичному манежі під назвою «Зимовий стадіон» (про це – окрема розмова) проявила характер та майстерність, зібрав максимум очків у стартовому матчі. Тим більше, що «на папері» ці дві команди розцінювалися, як претенденти на медалі або, принаймі, суперницями у боротьбі за місце у першій «шістці».

У другому матчі дебютантки чемпіонату – латишки з «Аврори» (це ж треба, так принизити росіян та їхню «Північну столицю», привізши на береги Неви команду зі священною для «раші» назвою «Аврора». Тим більше, що «Зимовий стадіон» знаходиться поруч з тим самим крейсером «Аврора», що перелякав 7 листопада 1917 року увесь «Пєтроград»  своїм пострілом, який дав початок «жовтневому перевороту»). Латвійська «Аврора» буквально «принизила» місцевих студенточок, вигравши у них третю та четверту партії - 15:7, 15:2. Однак, у вирішальній п'ятій партії місцевий «Буревісник» та судді таки схилили шальки терезів на бік російської команди.

 

Ви запитаєте: а де ж матч за участі російських військових тьоток? А чемпіонкам зробили «теплу ванну» і перенесли їхній матч проти мінського «Трамваю».

 

Про те, як все відбувалось далі – у наступних випусках.

 

Олександр Мазан, 2 грудня 2025 року