‹ Назад

МИКОЛА ШИМЧУК – ХУДОЖНИК ЧИ ФІЛОСОФ?

 

 

Досліджуючи творчість відомого художника та яскравого представника українського Донбасу у мистецтві – Івана Борисова (до речі, рома за походженням), ми наштовхнулись на доволі гучні імена у сучасному мистецькому просторі України і не тільки. Зокрема, нам відомо, що Іван Борисов свою мистецьку освіту отримав у «Львівській національній академії мистецтв» (1968-1973). У тодішньому «Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва» «Дядя Ваня» навчався та дружив, зокрема, з Миколою Шимчуком – відомим львівським художником. Ми вирішили поспілкуватись з Миколою Олеговичем – професором (кафедра монументального живопису) «Львівської  національної академії мистецтв», народним художником України. Разом з головою Громадської організації «Івангард» Максимом Дрогобецьким ми побували у Львові та зустрілись з Миколою Шимчуком. Про це – згодом та детальніше, а сьогодні – дещо про самого Миколу Шимчука. У нього є власний сайт в інеті – «Світ львівського художника Миколи Шимчука» (https://mykolashymchuk.com), яка відкривається, я б сказав, програмним матеріалом про самого пана Миколу, який я і пропоную вашій увазі у дещо адаптованому для публікації вигляді:

 

«Микола Шимчук - філософ – глибокий, вдумливий, неординарний. 

Микола Шимчук - художник, що малює душі. Має такий талант – бачити, відчувати і передавати їх на папір. І це в такому тонкому сюжетному і колористичному виконанні, що змушує тебе вдивлятись і продовжувати себе запитувати – чого я ще поки не зрозумів, чого - не «добачив»? Треба повернутись пізніше, наступного дня, щоб ті вловлені паном Миколою нюанси, відповіді і питання знову частково відкрили себе. Мистецтво Миколи Шимчука, в першу чергу, дуже інтелігентне. Воно наштовхує на діалог з собою – і тут вже від нас залежить наскільки ми хочемо бути відверті з самими собою…

І ще – в його картинах Волинь і Львів, Львів і Волинь – різні світи, які сформували Миколу, як художника і як людину. Про Львів і про Волинь можна писати (і малювати) вічно. Тут їх, в першу чергу, відчуваєш – через колір, об‘єкти, перспективу. І як би не змінювались Львів та Волинь, ким би не здавалися люди, в картинах Шимчука назавжди залишається їх Сутність…»

 

Далі – буде.

 

Олександр Мазан, 1 березня 2025 року (фото – сайт «Світ львівського художника Миколи Шимчука»)