Ще місяців з чотири тому наші численні «воєнкори» почали страхати своїх відданих читачів/глядачів/підписників наступом «СВОлоти» на невеличке українське містечко Часів Яр. Не сильно заморочуючись хоча би попереднім поглядом на мапу з географічного атласу для сьомого класу. Мої сусіди по кімнаті у гуртожитку для переселенців цитували мені цих «воєнкорів» з якихось «обТРУХАних» телеграм-каналів та інших інформаційних смітників. Там говориться про те, що Часів Яр – це стратегічний «населений пункт», що Часів Яр – це відкриті ворота на Краматорськ, Слов'янськ, Костянтинівку та Покровськ (о, Боже! Де Покровськ, а де цей нещасний Часів Яр?) А ще ці знавці пишуть та говорять про те, що Часів Яр знаходиться на «гасподствущєй висатє» - дуже важливий зі стратегічної точки зору «насєльонний пункт».
Я десятки разів бував і в самому Часовому Яру, і, взагалі, у тих краях. Більша частина цього містечка знаходиться в низині (!!!) «Гасподствующиє висоти» знаходяться між Бахмутом та Часовим Яром. Зокрема, всесвітньовідома траса міжнародного автокросу, де колись мені довелось побачити, як змагається таке собі українське «фуйло», як Віктор Янукович. Ця траса розташована на височенному бугрі, з якого проглядується як Бахмут, так і маленький Часів Яр, населення якого до повномасштабного вторгнення не перевищувало 10 тисяч людей. Такі ж висоти знаходяться поблизу Іванівського, що на шляху від Бахмуту до Часового Яру.
Взагалі, подумайте, як можна «висоту» назвати Яром?
Містом протікає найбільший в Україні штучний канал «Дніпро-Сіверський Донець». Вірніше, протікав, бо з початком повномасштабного вторгнення росії Україна припинила прокачу води в окуповані ще з 2014-го райони Донеччини. Чи може канал чи якась річка протікати «висотою», хоч тричі назви її «стратегічною»?
Ще один «воєнкоровський» фейк – це наявність води у названому каналі. Мовляв, рашка не може захопити весь Часів Яр, тому що «водная прєграда» не дозволяє. Яка «водная прєграда», якщо там два з половиною роки немає води?
Так, висохше забетоноване русло каналу шириною десь в 15-18 метрів та глибиною метрів півтора – є перешкодою, але ж не можна її вважати такою вже нездоланною. Те, що «друга армія світу» п'ятий місяць тупцює біля каналу, то їхні проблеми. То хай застилають русло «СВОлотиною» - добрива будуть. Наші хлопці розстрілюють там цю бидлоту, як у тирі.
Про взяття Часового Яру замовкли вже навіть чорнороті скабєєви з сіманяншами. Їхні «собаководи» вже зрозуміли, що зі штурмом Часового Яру у них повна «Ж.О.П.А». Можна ці букви тасувати на російських ЗМІ у будь-якому порядку, але сутність становища від цього не зміниться.
Нещодавно запитав у свого сусіда, який чотири місяці тому здивув мене «заТРУХАним» повідомленням про вуличні бої у центрі Часового Яру, як там справи з просуванням російської армії цим малесеньким містечком? «А в атвєт – тішіна…»
Реально на сьогодні русні віддали східний квартал Часового Яру, який і кварталом-то назвати не можна – декілька вуличок приватного сектору по той бік пересохшого русла каналу «Дніпро-Сіверський Донець». Тому що захищати цю частинку невеличкого містечка – стратегічно невигідно, про що ми пересвідчилися під час нещодавніх боїв за сусідні Соледар та Бахмут.
Слово, це зброя… То не потрібно приставляти її до власної скроні.
Олександр МАЗАН, 2 вересня 2024 року (на фото - канал до вторження)
