‹ Назад

У ці дні Вінниччина відзначає 75-річчя народженого у Метанівці (Соболівська сільська територіальна громада) письменника та поета, знаного історика та краєзнавця Петра Войта. А у самого Петра Павловича, як у того марафонця, відкрилось «друге дихання» і з-під його пера виходять, як на мене, справжні тексти-шедеври, які одночасно є й історичними розвідками. «Наша Метанівка» вже не раз писала про «Метанівський Млин» та про самого Петра Войта. Але сьогодні ці дві «визначні пам'ятки» Метанівського походження поєднались і ми пропонуємо вашій увазі оповідання Петра Войта «Не виймайте шаблю з Чорторию».

 

Життя ударило Охріма Швайку, як схарапуджений кінь копитом... Іще недавно молодий удачливий козак, уже десяцький і, навіть, декілька разів підміняв сотника, враз перетворився в обузу для товариства...В останньому поході здоровенний турчин своїм ятаганом "збрив" Охрімові пальці правиці, якими стискав руків'я шаблі. Побратими турка порубали, а Охрім обійнявши, як немовля, покалічену руку, вийшов з бою. Довго заліковував рани, пробував лівою рукою навчитися тримати шаблю, але то марнота...

 

На правій руці залишилося лише два пальці - ні дулю скрутити, ні перехреститися. Лише свічку можна втримати. З важким серцем звернувся Охрім до сотника, щоб відчислили його з сотні, бо не хоче бути нахлібником у товариства. Сотник, Гаврило Хвіст, довго чухав лоба та м'яв оселедця, а потім мовив:

 

- А рідня в тебе є?

 

- Ні, немає. Я сиротою пішов козакувати.

 

- І куди ж ти підеш, коли крім козакування нічого не вмієш?

 

- Якось воно буде, бо ще ніколи такого не було, щоб якось не було, - відповів Охрім.

 

- Відпустити козака не штука... Але молодого козака з таким досвідом втрачати не варто. Виділимо тобі десяток козаків, які для походів непригодні, а для залоги згодяться. Поселитесь на високому березі Бугу і будете чатувати на ворога, якщо він перейде бродом біля Сумівки. Зупинити може й не зупините, але станете йому на ЗАВАДІ, поки із Соболівки підмога не надійде. Козаків залоги будеш утримувати своїм коштом. Дамо полковІ землі, щоб вирощувати збіжжя. А ще на млина дамо гроші з полкової казни. Поставите загату на Сурі і збудуєте млина. Врожаї перероблятимете на муку і крупи для полкового обозу. Сам житимеш із мита на мливо. Братимеш зерном чи грошима. Козацьким вдовам і малосильним сіромахам молоти безкоштовно. Мірошником найми жида - вихреста, щоб самому не погрязнути в комерції...

 

- А ще я скажу, - втрутився в розмову Лаврін Груша, козак-характерник, - торгівля то дуже гидка справа, як для козака. Нажива роз'їдає душу і сумління... А Сатана тут, як тут... Як лише відчує жадобу - посилає своїх чортенят, щоб ту душу купити...Тому й кублиться нечиста сила біля водяних млинів, а найглибше місце нижче опусту називають чорториєм, куди затягує пропащих душею та обманутих коханням дівчат. Вирощувати збіжжя і худобу можна зі зброєю в руках, а переробляти зерно на муку, з якої печуть святий хліб - гріх. Твоя шабля багатенько попила басурманської крівці, то й нечистій силі вона не до смаку. Увіткнеш лезом шаблю в самому глибокому місці й огородиш дубовим частоколом, щоб нечисть не пробралася до млина. Ти також не смій її діставати - знайдеш собі іншу. Шабля не ржавітиме роками і служитиме оберегом цій місцині і людям. Якщо хтось колись ту шаблю дістане, то ждіть біди, нечиста сила візьме верх над доброчесністю і справедливістю...

 

Минали роки... Відгуляли Україною козаччина й гайдамаччина, нащадки Охріма Швайки стали Проданами, а млин молов зерно і час... Звідкілясь узявся сліпий бандурист - Юхим Склярук, який співав пісні та балади про Славу козацьку і вільну Україну. Там і жив біля млина на горі, яку потім назвали Юхимовою горою.

 

P.S. Козацьку залога на лівому березі Південного Бугу, яка стояла на ЗАВАДІ ворогам, почали називати завадівською, а з часом утворилося поселення ЗАВАДІВКА, Так, як мельник брав мито (податок з млива) то млин називали МИТАНІВСЬКИМ, що згодом дало назву селу Метанівка.

 

Іван Іванович Тищенко, колишній сільський голова, а нині організатор і хранитель млина-музею, нагадав, що іще хлопчаками, нижче опусту знаходили боєприпаси Другої світової війни і витягли одну козацьку шаблю. Мати забрала гранату, кулеметну стрічку з патронами і шаблю, надавала воїнові с…акачів і винесла догану (кропивою)...

Більше він шаблі не бачив... Невже то була вона???

 

Підготував до публікації Олександр МАЗАН, 18 вересня 2024 року