«Метанівський Млин», як і двісті років тому, гуртує навколо себе. У Метанівці, що у Соболівській сільській громаді Гайсинського району Вінниччини, «Метанівський Млин» (1820) стає саме такою локацією, яка магнітом притягує до себе активну частину місцевої громади. Ось і цього разу – 31 серпня 2024 року – біля «Метанівського Млину» зібрались метанівчани й гості села на творчий вечір свого земляка – письменника та поета Петра Войта з нагоди його 75-річчя. На береги тихенької Сури прибув доволі потужний літературний десант. Чесно кажучи, не часто до «глухого» села, як називають Метанівку самі її мешканці, приїзджають скільки творчих людей.
Петро Павлович почав зустріч зі спогадів про своє дитинство, яке пройшло у рідній Метанівці, а потім у сусідніх Петрашівці та Глибочку: «Тисячі життєвих доріг зливаються в одну, яка впирається у батьківський поріг. І цією дорогою ми все життя повертаємось думками у своє дитинство. А я сьогодні повернувся у своє дитинство не тільки думками… Я пізно почав писати. І це були не якісь там твори, а мої звичайні спогади про дитинство. Кажуть, що дитина до трирічного віку нічого не запам'ятовує, але то залежить від того, що ти «утворив» і що тобі за те «перепало». Я пам'ятаю, як у нашому дворі у Метанівці був поливник і стояли коні. Було якесь свято, до нас мали прийти гості, а старші брати підговорили мене, малого, щоби я їх привітав якимсь не дуже вітальним словом. То коли гості підходили до подвір'я, я заліз на поливник і тричі їх привітав, як мені сказали старші брати. Не встиг я сказати «привітання» втретє, як мама «перетягнула» мене по спині лозиною. Брати, звісно, на той час вже «здиміли» й мені довелось нести «усю відповідальність»… Ввечері брати повернулись і сказали мені, якщо щось укоїв, ніколи не тікай від мами, бо все рівно вернешся, але отримаєш втрічі…»
З теплими словами до метанівчанина за походженням Петра Войта звернулись: багаторічна очільниця літературного об'єднання «Дивослово» з Теплику Тетяна Приймасюк, керівник літературно-мистецького об'єднання «Стожари» з Ладижина Андрій Скакодуб, керівник мистецького сектору літературно-мистецького об'єднання «Стожари» Володимир Іщук, поетеси з Теплику Валентина Тигибко, Лілія Ніколаєнко, Олена Павленко з Саші, Світлана Кринична з Ладижину, поет з Метанівки Борис Лещенко. Протягом творчого вечора глядачів радували своїми піснями артисти місцевого вокального ансамблю.
Вже традиційно гості відвідали музей «Метанівський Млин», «господар» якого Іван Тищенко порадував відвідувачів оновленою експозицією.
Петро Войт подарував свої книги для бібліотеки Метанівської школи.
Слід зазначити, що громадська організація «Наша Метанівка», яка виступила організатором цього мистецького заходу разом з громадським об'єднанням «Ми – вінничани», відзначила «Подяками» Петра Войта та окремо усіх учасників творчого вечора.
Гостинні метанівчани запросили свого земляка та інших гостей скуштувати знаменитої метанівської юшки та й «до юшки». У неформальному спілкуванні продовжився обмін думками, обговорювалися плани на майбутнє. Гості відверто зізналися, що локація «Метанівський Млин» - справжня знахідка для творчих людей і вона буквально «проситься» стати місцем проведення численних мистецьких івентів.
Детальніше - у наступних текстових, фото- та відеоматеріалах.
Олександр Мазан, з Метанівки, 1 вересня 2024 року (фото – Яни Дімітрієвої)
