«МИ ВАС ЛЮБИМО»
З чого починається любов до літератури, поезії, до книжки, врешті-решт – до будь-якої справи? Напевне – зі шкільного вчителя, який зуміє закохати учня своїм предметом на все життя. 50 років тому – у 1976 році - дев'ятикласниця тодішньої «Верхівської середньої школи» з багатого на історію села Верхівка нинішньої Копайгородської селищної територіальної громади Т.Мізерна (на жаль, тоді панувала російсько-радянська традиція нівелювати будь-яку особистість і навіть газети ігнорували імена своїх авторів і героїв публікацій, обмежуючись канцелярськими ініціалами) написала у молодіжній вінницькій обласній газеті «Комсомольське плем'я» про свою вчительку російської, як я зрозумів, літератури Галину Григорівну Данилюк. Написала з захополенням про талант вчительки та з сумом про те, що вона працює тепер у іншій школі. Але любов до літератури, як бачимо, Галина Григорівна Данилюк таки посіяла. Вашій увазі – невеличкий, але душевний текст зовсім молоденької тоді Т.Мізерної. Можливо, моя ровесниця (я у 1976 році теж ходив у дев'ятий клас («Лисичанська середня школа №12» Лисичанськ на Луганщині)) прочитає цей матеріал, а, можливо, ще жива й наша героїня – чудова сільська вчителька Галина Данилюк з томиком віршів у руках?
«МИ ВАС ЛЮБИМО»
Здається, що станеться диво: широко відчиняться двері і вона знову увійде до класу, її голосом наповниться кімната. За звичкою пройде до столу і, відмітивши щось у журналі, скаже:
-А тепер – до роботи.
І вже через кілька хвилин ти – у світі чарівних пушкінських віршів. От і дзвінок пролунав, але ніхто й не ворушиться. Всі захоплено слухають.
- Ну, все, - вже буденно промовляє Галина Григорівна.
- Ні, ні! Ще хоч трохи почитайте нам! – лине звідусіль.
- Але ж урок закінчився, - всміхається вчителька і знову бере до рук томик поета.
…Не одразу довелося Галині Григорівні стати вчителькою. Але бажання виховувати підростаюче покоління було значно більшим, ніж різні перешкоди до здійснення мрії. Працювала на заводі, три рокі поспіль здавала вступні іспити. Але й після невдач вірила, що стане педагогом. І не помилилася.
… Але дива бувають тільки у казці. Галина Григорівна Данилюк вже не в нашій, а в іншій школі захоплює учнів своїми розповідями, своїм читанням, так переконливо розкриває літературні образи.
Любить Галина Григорівна дітей. І діти люблять її, поважають. А ми, колишні її учні, свою улюблену вчительку не забудемо ніколи.
Т.Мізерна, дев'ятикласниця
Верхівка
Нинішня Копайгородська селищна територіальна громада Вінниччини
Газета «Комсомольське плем'я», №1 – 1976 року, сторінка 2
Олександр Мазан, спільно з «Вінницькою обласною універсальною науковою бібліотекою імені Валентина
Отамановського», 1 січня 2026 року (на фото – поетичний вечір у Верхівці)
