Рубрика про НАШИХ людей (культура, спорт і просто життя). Рекомендуємо підписатися на телеграм  канал  -  "Переселенець" .

ВІКТОРУ АЛЬОШИНУ – 75!!!

 

 

Сьогодні – 4 лютого 2026 року – виповнюється 75 років Віктору Альошину – людині, яка в українському волейболі є символом «зшивання України». Народився та почав грати у волейбол у Запоріжжі («Спартак» Запоріжжя), звідки отримав пропозицію у один з найсильніших й наймогутніших на рубежі 60-70-х років минулого сторіччя клуб колишнього Союзу – «Зірка» Луганськ, у складі якої за п'ять років здобув «срібло» Союзу та виграв «Кубок володарів кубків Європи», після чого таки не витримав і після багаторічного супротиву таки відвідав Москву, де у складі «Першої волейбольної армії світу» - ЦСКА Москва – виграв «Чемпіонат СРСР» та Лігу чемпіонів Європи.

 

Цікавий нюанс відбувся у кар'єрі Віктора Андрійовича рівно 50 років тому – у 1976-му – найзнаковішому сезоні для вінницького волейболу. Віктор Альошин розпочинав цей рік у складі іншого підрозділу радянської армії – СКА Ростов-на-Дону, хоча, за деякою інформацією, міг опинитися і був дуже близький до СКА вінницького. Й Михайло Юхимович цього дуже хотів.

Влітку 1976-го майстер спорту міжнародного класу Віктор Альошин звільняється таки з тієї радянської армії та переходить до одеського «Чорноморгідробуду» («ЧГБ»). І треба ж такому трапитись!!!

 

Вже у серпні 1976-го у кавказському Сочі відбувається «Фінал Чотирьох» «Кубка СРСР-1976» за участі… увага… «ЧГБ» Одеса, СКА Ростов-на Доні та СКА Вінниця. Ось вони примхи долі, коли протягом кількох місяців Віктор Альошин міг опинитись у одному з трьох клубів, які зійшлись у фіналі союзного Кубку. Пощастило Одесі… І вона виграла той Кубок, а Віктор Альошин додав до своїх трофеїв ще й цей титул. Вінничани того легендарного складу пам'ятають його. Про перипетії того турніру ми з вами цього року будемо згадувати не раз і не десять…

 

А сьогодні дозвольте привітати з ювілеєм Віктора Альошина, який, як бачимо, став своїм (і не став у Вінниці) у центрі, на сході та на півдні України (він залишився й до сих пір працює в Одесі), встиг, як з тієї паршивої вівці, зістригти «шерсті клок» з російського ЦСКА, навигравав ще купу титулів у ветеранському волейболі, а на цьому фото виглядає, як і завжди по життю, веселим та життєрадісним. Таким і залишайтесь, Вікторе Андрійовичу!

 

Олександр Мазан, 4 лютого 2026 року