60 РОКІВ ТОМУ СТАНІСЛАВ ЛЮГАЙЛО ВИГРАВ «СРІБЛО» «ЧЕМПІОНАТУ СРСР-1965»
Іноді дивуєшвся умінню українських представників ігрових видів спорту так «пропетляти» у своїй кар'єрі, щоби не потрапити у лабета російських клубів і при цьому виграти купу титулів та стати справжніми зірками.
Один з них – донеччанин Станіслав Люгайло. Майбутній олімпійський чемпіон робив все можливе й неможливе, щоби уникнути «повістки» з призовом до московського ЦСКА, які би «кавріжкі» там не обіцяли за «контракт» (чи не перегукується це з сучасними реаліями російської армії та її «контрактниками»?) 60 років тому Станіслав Люгайло вибрав цивілізовану Латвію, де «Радіотехнік» Рига завжди збирав боєздатну команду без усіляких «павєсток». Ось і у 1965-му «Радіотехнік» гідно бився у тодішньому «Чемпіонаті СРСР» з всемогутнім ЦСКА і здобув таки «срібло».
Але… Станіслав Антонович уже мав у своїй колекції найвище спортивне звання – олімпійський чемпіон-1964 у складі тодішньої збірної СРСР разом з іншими українськими волейболістами.
Тим не менше, союзне «срібло» 60-річної давнини – вагомий трофей спортивних здобутків українця Станіслава Люгайла. Пізніше він вибере для себе та своєї дружини-волейболістки український Донецьк, де не просто закінчить свою ігрову кар'єру, а й досягне великих успіхів як тренер, як спортивний менеджер. Це з його «подачі» до донецького «Динамо» з Вінниці запросять майстра спорту Леоніда Моргаєва. Деякий час Леонід Миколайович навіть мешкатиме у квартирі Люгайла, поки не облаштується.
Цей матеріал присвячується 86-й річниці з дня народження олімпійського чемпіона Станіслава Люгайла, якому пощастило народитися 1 січня 1938 року. На жаль його вже немає з нами, але пам'ять про цю видатну волейбольну людину України назавжди житиме у наших серцях!
Олександр Мазан, 28 грудня 2025 року
