У ці дні волейбольна спільнота України відмічає сумну дату – 25 років тому пішов з життя олімпійський чемпіон Євген Лапінський (1942-1999). Він народився у російській сільській глибинці, але, як багато хто в ті часи, знайшов себе в Україні. Все його доросле життя було пов'язане з Одесою. Саме там – у складі одеських «Буревісника», «ОдТІЛ», «Торпедо» та «ЧГБ» він провів усю свою волейбольну кар'єру. При цьому, навіть не будучи у складі провідних російських клубів, регулярно пробивався до збірної СРСР, у червоній футболці якої Євген Валентинович став олімпійським чемпіоном (1968), бронзовим призером Олімпіади (1972), бронзовим призером чемпіонату світу (1966), володарем Кубка світу (1965, 1969), чемпіоном Європи (1967, 1971), чемпіоном Всесвітньої Універсіади (1965). У складі збірної України Євген Лапинський виграв Спартакіаду народів СРСР (1967), у протиборстві з російськими клубами виграв декілька титулів у чемпіонаті та Кубку СРСР. Зокрема, Євгена Валентиновича добре пам'ятають волейболісти вінницького СКА, які поступилися одеському «ЧГБ» з Лапинським у складі у фіналі Кубку СРСР-1976. Після закінчення ігрової кар'єри олімпійський чемпіон Євген Лапинський працював тренером в ДЮСШ, викладав фізичне виховання у виші. Євген Валентинович став по-своєму унікальною людиною і не тільки в українському волейболі, бо очолював такі екзотичні національні збірні, як Афганістану та Лівану, що завжди було непросто.
На жаль, наскільки мені відомо, пам'ять про Євгена Лапинського в Україні відзначається недостатньо, якщо не сказати гірше. Доводиться тільки мріяти про «Меморіал його імені». Навіть сторінка Вікіпедії про Лапинського - максимально лаконічна.
Світла пам'ять олімпійському чепіонові Євгену Лапинському!
Олександр Мазан, 29 вересня 2024 року
