‹ Назад

ВАСІФ ТАЛИБОВ ПРО МОЖЛИВОСТІ ТА РЕАЛІЇ, ПРО «АКАДЕМІЇ» ТА ТРАДИЦІЇ ВІННИЦЬКОГО ВОЛЕЙБОЛУ (частина перша)

 

 

З Житомира до Вінниці повернулась «Вінниччина» - збірна Вінниччини 2009 року народження - під керівництвом майстра спорту, знаного в Україні фахівця – Васіфа Талибова. За підсумками групового турніру «Групи «А» «Другого етапу» «Чемпіонату України-2025 серед юнацьких команд 2009 року народження» «Вінниччина» посіла друге місце (з шести команд), при трьох перемогах та одній поразці у чотирьох матчах. «Волейбольна Вінниччина» у своїх попердніх матеріалах детально інформували своїх читачів про хід турніру. Єдину поразку вінничани потерпіли у матчі з «Академією «Епіцентр-Подоляни-2» ІФСЛ» з Івано-Франківська. «Волейбольна Вінниччина» поспілкувалась з головним тренером команди «Вінниччина» - Васіфом Талибовим.

 

- Васіфе Рахібовичу, як команда готувалась до «Чемпіонату України», чи все заплановане виконано?

 

- Терміни проведення турніру були відомі давно, пізніше визначився його формат та склад учасників. Готувались у звичайному режимі через тренувальний процес та виступи у «Волейбольній Лізі Поділля-2025», «Чемпіонаті Вінниці-2025» та інших турнірах. Проблемний момент був у тому, що у складі команди є хлопці, які мешкають у Бершаді (Станіслав Шерстюк, Віталій Четиркін та Кирило Дунаєвський) та Ямполі (Роман Левіцький), залишив команду та виїхав з Вінниці Ілля Бойко. Тренувань у повному складі команди було край обмаль. Мої колеги-тренери розуміють, що таке готувати команду, награвати якісь зв'язки, комбінації чи просто провести дієве «бойове злагодження», користуючись воєнною термінологією, не маючи «під рукою» повного складу. Останнім часом отримав травму догравальник з Бершаді Станіслав Шерстюк, натомість ми дозаявили Кирила Дунаєвського з Бершаді та абсолютного новачка Дениса Фабрику з Вінницьких Хуторів (дякую Валерію Калині за підказку щодо Дениса). З економічних причин ми виїхали на турнір у день першої гри – 13 лютого 2025 року, пропустивши опробування залу. Хлопці з 5-ї години були «на ногах», а о об 11.00 прозвучав стартовий свисток першого матчу проти одного з фаворитів чемпіонату – «КДЮСШ №1» Тернопіль. Як бачите, планувати можна все, що завгодно, але реалії вносять свої корективи в життя і ми вийшли на перший матч не тільки «з корабля на бал», але й не зовсім готовими. Та, не дивлячись труднощі, ми зуміли переграти принципового суперника у першому ж матчі, що говорить про доволі міцний фундамент цієї команди, до формування якого долучились і мої колеги – Лариса Сивобородько, Світлана Скорбатюк, брати Хомяки, Юрій Махновецький та Валерій Дунаєвський.

 

- Які цілі ставили на цей турнір керівництво «Вінницької обласної федерації волейболу» та ви особисто?

 

- Безпосередньо перед турніром президент «ВОФВ» з командою не спілкувався і завдань, як таких, перед нами не стояло. Виходячи з формату змагань, цей турнір був проміжним. Для потрапляння у фінальну частину нам необхідно було у турнірі за участі шести команд провести чотири матчі (!!!) та посісти одне з перших чотирьох місць. Тобто, необхідно було виграти два матчі з чотирьох. Але я особисто ставлю перед хлопцями завжди максимальні завдання і вдруге поспіль їхали до Житомира з наміром боротися за перемогу у кожному матчі, але будь за що виконати завдання потрапляння до фінальної частини чемпіонату.

 

- У другий день турніру «Вінниччина» зустрічалась з головним фаворитом чемпіонату – «Академією «Епіцентр-Подоляни-2» ІФСЛ» Івано-Франківськ. Як виявилось, це був центральний матч туру, у якому «Вінниччина», хоч і поступилась, але виглядала гідно проти фактично збірної України цього віку. Прокоментуйте єдину поразку своєї команди у восьми матчах чемпіонату?

 

- Безумовно, всі ми розуміли, що граємо проти найсильнішої на сьогодні команди України цього віку, фактичної збірної країни. Але певне хвилювання відчувалось і на розминці я помітив, що наші хлопці, скажімо так, починають програвати цю гру ще до виходу на майданчик. Саме цей психологічний момент я би назвав вирішальним фактором нашої поразки, хоча у кожній партії ми були десь поруч і могли «вирвати» перемогу у кожній з трьох партій. Ми примусили й суперника нервувати. Це яскраво видно було хоча б у третій партії. Повторюсь, психологічні моменти не дозволили команді й кожному волейболісту окремо, показати  свою гру хоча би на 80%. Цього нам не вистачило. Я беру на себе частку відповідальності за цю поразку і впевнений, що нам по силам обіграти «Академію…» Якщо у цьому чемпіонаті турнірні стежки ще раз зведуть нас з представниками флагману українського волейболу, то зробимо все, щоби вийти переможцями у цьому двобої. Ми на те здатні і готові взяти реванш не тільки за нашу житомирську поразку від «Епіцентру…», а й за поразку дорослої «МХП…» від дорослого «Епіцентру…» у нещодавньому фіналі Кубку України-2025»…

 

Продовження інтерв'ю з Васіфом Талибовим – у наступному випуску.

 

Олександр Мазан, 18 лютого 2025 року