«ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОДІЛЬСЬКОГО ВОЛЕЙБОЛУ» (випуск 1 (1))
26 місяців тому «Волейбольна Вінниччина» та «Спортивне Поділля. Волейбол» разом з інформаційним проєктом «Спортивна школа України» опублікували мій матеріал «Світова географія школи: від Австралії до Монголії». Сьогодні хочу повернутись до цього тексту, щоби дати своєрідний «рестарт» цього проєкту. Для початку, пропоную ще раз повернутись до названого матеріалу 26-місячної давнини:
«СВІТОВА ГЕОГРАФІЯ ШКОЛИ: ВІД АВСТРАЛІЇ ДО МОНГОЛІЇ
Цьогоріч «Вінницька обласна СДЮСШ» святкує своє перше двадцятиріччя. Цифра така собі, але поважаюча себе організація має якось вшановувати цю подію.
Колись автор цих рядків тричі поспіль вигравав міську олімпіаду з географії (у нашому Лисичанську тоді було 30 шкіл, на всяк ввипадок). Напевне якісь такі географічні скіли залишились десь там у закутках свідомості. Вирішив, чому би не вивчати історію «Вінницької обласної СДЮСШз волейболу» через географію? Зокрема, географію присутності школи у світовому просторі. Школа – це ж не тільки печатка з офісом по вул. Генерала Арабея. Це – перш за все – люди. Всі ті, хто має відношення до «Вінницької обласної СДЮСШ» у якості її вихованця, тренера, працівника тощо. Там, де виступали у турнірах її команди.
Якщо тільки «навскидку» розглянути «географію присутності» лише тренерського корпусу школи, то одразу на глобусі відмічаємо: Аргентина, Монголія, Естонія, Казахстан, Азербайджан, Іран… І це тільки «навскидку».
У офісі є «волейбольна» мапа присутності «Вінницької обласної СДЮСШ» на Вінниччини. То чи не варто вже виходити на світовий простір?
«Волейбольна Вінниччина», «Спортивне Поділля. Волейбол» та «Спортивна школа України» має намір не просто перелічити країни нашої присутності і поставити волейбольні прапорці «Вінницької обласної СДЮСШ» десь у пустелі Гобі, у аргентинських пампах, у столиці австралійського штату Квінсленд, на балтійському узбережжі Естоніїї тощо. А й розповісти вам про «пригоди» вінничан у цих куточках світу.
Отже, з якої країни розпочнемо?
Про це – у наступному випуску.
Олександр Мазан, «Волейбольна Вінниччина», 22 липня 2023 року»
Якщо чесно, то довгенько я йшов до «наступного випуску», ТаТоТаке… Краще пізно, ніж – ніколи. Отже, «Польовими дослідженнями подільського волейболу» ми виявили ще один факт «присутності» «Вінницької обласної СДЮСШ», який і пропонується нашій поважній аудиторії.
ОЛЕКСІЙ ГОЛОВЕНЬ ВИГРАВ КУБОК КОСОВА-2025
Один з численних та доволі успішних вихованців «Вінницької обласної СДЮСШ» є зв'язуючий Олексій Головень (1999, Бердянськ), який закінчував свою волейбольну освіту саме у «Вінницькій обласній СДЮСШ», паралельно виступаючи у складі «МХП-Ладижин-ШВСМ-Колос» у 2016-2018 роках. Донедавна Олексій Головень був у складі національної збірної України та продовжує перебувати у її розширеному складі.
Але, сьогодні про «географію». А вона у тому, що Олексій Головень, рідне місто якого, як і моє, нині окуповане, наприкінці січня 2025 року підписав доволі незвичний, здавалось би, контракт. Тодішня «зв'язка» збірної України подався на Балкани – волейбольний край, але… Косово у волейболі це ще та «terra incognita», яка, до того ж, не має дипломатичних відносин з Україною. Головень підписав контракт з бронзовим призером чемпіонату Косова – «Ферізаєм». Українець за півроку своїх виступів у складі «Ферізая» виборов разом з командою національний Кубок Косова-2025, додавши цей трофей до свого доробку. Наші вітання Олексієві!
Таким чином, на віртуальній полиці нагород вихованців «Вінницької обласної СДЮСШ» та колишніх волейболістів «МХП-Ладижин-ШВСМ-Колос» зручно розташувалась віртуальна копія «Кубка Косово-2025» авторства Олексія Головня. У свою чергу «географія присутності» «Вінницької обласної СДЮСШ» розширилась досі екзотичною волейбольною країною Косово.
Поки я малюю жовто-блакитний прапорець школи над крихітним Косово на глобусі, сам «першовідкривач» цієї країни – Олексій Головень – подався у чергову мандрівку, розширюючи присутність «Вінницької обласної СДЮСШ» волейбольними світами. Але… Про це – у наступному випуску «Польових досліджень подільського волейболу».
Олександр Мазан, 20 вересня 2025 року
